“Я би повісила поруч ще пам’ятку про його дружину…”

Зворушлива історія про командира ОУН та його дружину

Марина Мірзаєва – історикиня

Микола Твердохліб на псевдо “Грім” – командир ВО 4 “Говерля”, командир Карпатського краю, нагороджений Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги зустрів мене на вул. Лесі Українки, 5 у Івано-Франківську. Саме за сьою адресою Микола відкрив магазин, що одночасно був конспіративною квартирою для підпільників ОУН.

Багато кажуть, що за великими чоловіками стоять їхні жінки. Але ні, тут не хочеться писати про ґендер і вдаватися в аналіз проблематики стосунків і висвітлення жіночої та чоловічої історії. Хочеться згадати про Олю про ту, що дотримала сповна присягу українського націоналіста: “Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї”.

Оля Герасимович народилася 1918 році у м. Станіславові у багатодітній родині Степана та Марії Герасимович і була дев’ятою дитиною. Родичі багато працювали, аби забезпечити дітей усім необхідним, дати освіту і виховати у високоморальному християнському дусі. Вчилася Оля у гімназії “Рідна школа”, потім у Торговельній школі, займалася спортом, ходила в далекі походи, брала участь у різних націоналістичних товариствах.

Знайомство з Миколою Твердохлібом визначило долю жінки: вони були настільки подібні у переконаннях і поглядах, що не було сумніву про їх взаємодію у підпіллі. Добра фізична підготовка і сильний дух кожного з них дозволило обидвом подолати довгий шлях підпілля до героїчної смерті, яку стріли вони також разом.

А на початку знайомства Микола ігнорував свою майбутню дружину!

Багато свідків кохання цієї пари дивувалися: на чому ґрунтувалася тяга Олі до грубуватого в обходженні і ззовні молодого чоловіка не дуже привабливої зовнішності, хоча і міцної статури? Сам Микола іноді демонстративно намагався уникати Ольги, особливо зустрічей у багатолюдних місцях, але кохання затягувало його сильніше. Аби відштовхнути від себе дівчину, він деколи був з нею просто грубим, а одного разу вигадав собі наречену Ганну зі с. Ямниця, але то не допомогло. Можна уявити, що відчувала дівчина у той час? Втім доля вирішила інакше і опір Миколи, який бачив життя у боротьбі, а не у родині, все ж піддався чарам Олі. До того дівчина була незвична — з войовничим і впертим характером. Мабуть, се і зіграло вирішальну роль. З Ольгою Микола залишилися разом до самого кінця. Хоча за спогадами родичів дівчини, то та мала характер лагідний, спокійний, добрий, але при сьому мужній і відважний, без страху переносила складнощі, які випали на її долю.

У 1941 році Оля і Микола Твердохліб одружилися і подружня пара відкрила на вулиці Липовій крамничку з ляльками, забавками, яка була напівпорожня. Краминчка була більше як явочна квартира для членів підпілля. Ольга працювала тут разом із ще одною дівчиною, що заміняла жінку, коли та виходила на завдання ОУН. Недалеко від їхньої крамнички був магазин (той, що тепер на Лесі Українки), де видавали продукти на картки і отці-редемптористи віддавали свої картки, а Оля купувала продукти і передавала їх своїм друзям з підпілля.

У 1942 р. Микола Твердохліб покидає родину на рік, аби долучитися до формування перших відділів УПА на Волині та проводить перші бої із німцями. У бою у м. Горохів отримує поранення і вертається у 1943 році на місяць додому. Оля тоді лікувала його, аж поки той не одужав і не пішов у підпілля до Чорного лісу.

24 лютого 1945 у Олі народився синок, якого назвали Яремою. Проживала вона у своєї сестри. Олю дуже шукала радянська влада, аби вийти на слід її чоловіка. Часто наскакували до помешкання енкаведисти. Сестра ховала Олю до 1947 року поки влітку перед хатою зупинилася фіра з жінками з Карпат. Тоді Оля одягнула сільську одежу, розпрощалася із родичами і поїхала до чоловіка, а дитину залишила сестрі. У 1949 році до будинку, де проживали сестри Олі під’їхала машина, військові зі зброєю оточили хату і повідомили про те, що їх виселяють у Сибір. За дві години зборів — усіх було вивезено з хати. На збірному пункті була уся родина Герасимович: сестра Євгенія з трьома дітьми і чоловіком Кульчицьким Оскаром, брат Герасимович Тарас з дружиною та п’ятимісячною дитиною. Сина Олі та Миколи — Ярему — силою відібрали і повезли у дитячий будинок. Сестру, що опікувалися дитиною, кинули до в’язниці, а потім теж відправили на заслання. Герасичмовичів відвезли на важкі роботи у Хабаровський край.

Олі та Миколі Твердохліб доля дарувала декілька років шалених боїв і походів у Карпатах. Поки у роковий 1954 рік, 17 травня на горі Березовачка у с. Зелена Надвірнянського району на Станіславівщині, оточені ворогами, аби не попастися живими до рук ворога, Оля застрелює себе з пістолета, а Микола – з револьвера. Перед тим очевидиця тих подій Анна Попович дає подружжю вишиті сорочки. Обоє гинуть як Герої!

Памятний знак загиблим повстанцям

Звертаюся до громади Івано-Франківська, аби поруч із дощечкою Миколу Твредохлібу встановити пам’ятку про його дружину Ольгу Твердохліб, яка розділила із чоловіком сю боротьбу, віддавши найцінніше — сина та власне життя.

Нагадаємо: У Польщі знімають фільм про “героя-партизана”, який знищував українців

http://vazhlyvo.info/ya-by-povisyla-poruch-shhe-pam-yatku-pro-jogo-druzhynu/
Коментарі